Дорога Христино, питанням уневажненням церковного шлюбу займається церковний трибунал, що в м. Івано-Франківську, по вул. Василіянок 64. Тут отримаєте всю інформацію: http://ugcc.if.ua/mytropolychyi-trybunal.html 

Якщо Ви хочете повінчатися у греко-католицькій церкві, то рішення про уневажнення попереднього подружжя має бути видане церковним трибуналом УГКЦ. 

Розумію дилему з якою ви зустрілися. З точки зору католицької церкви, ви сказали усе вірно. Однак, думаю вам було б добре самим вирішити це питання перш ніж вінчатися. Господь не хоче, щоб через відмінність віросповідання ми між собою сварилися чи входили у непорозуміння. Вирішуючи дану проблему, можете прийти до отця на духовну розмову, порадьтеся добре між собою, де будете мешкати, до якого храму будете ходити і відповідно у якій конфесійній приналежності будете виховувати своїх дітей. 

Думаю Ви і самі розумієте, що такий шлюб буде не правильний. Тож, плануючи своє майбутнє, перше, про що варто подумати, це чи буде в ньому місце для Бога. Зараз добре було б звернутися до церковного трибуналу та розпитати про можливість уневажнення попереднього подружжя. 

Слава навіки! Так, проходження передподружньої катехизації є обов'язковою умовою. У нашому храмі передподружня катехизація триває 5 тижнів. (10 наук, 2 зустрічі на тиждень). Щодо організаційних питань які стосуються Святої тайни Подружжя, просимо зголошуватися безпосередньо до храму. 

Так, можна.

Слава навіки! Так, звісно можливо, адже по факту молодята уже є греко-католиками. Для деталей найкраще буде звернутися до храму де плануєте вінчатися. 

Слава навіки, так, можна.

У мене зараз другий чоловік, з ним ми маємо одну дитинку і зараз чекаємо на другу. Ми поки що не в шлюбі,тому що не давно нам дали уневажнення за попередні шлюби.Але ми плануємо обвінчатися.

Мій чоловік тримає велику злість на мою маму та сестру,через те що мама не справедливо розділила між нами майно,тобто спочатку квартира була записана на мені,а тепер я переписала на сестру, бо так сказала мама. А все тому що я обрала собі іншого чоловіка. Але коли в нас народилася дитинка наче всі примирилися, але тоді квартира всерівно була на мені, хоча я там не жила. А зараз я вже її переписала на сестру. І чоловік почав дуже злоститись, каже раз уже всі примирилися то чому мама хоча б не розділила порівну а забрала в одної і дала другій дочці. Хоча мама мені сказала що всерівно мені хоче помогти.
А він всерівно тримає обіду в серці,починає як би сказати мститися сестрі, - її чоловіку розказав про її попередні стосунки які були до нього,(вона не хотіла щоб її чоловік ту історію про неї знав) і так виходить зараз і у неї з її чоловіком сварки.... Мені теж обідно що мама зі мною так поступила, я плакала, пообіжалася і все відпустила, пробачила, бо знаю вони мої рідні і з ними спілкуюся.. а чоловік відмовляється від спілкування, і не хоче щоб я теж спілкувалася.

Що я йому не говорю,що не можна так, не можна трибати обіду, злість,треба пробачити відпустити, а він ніяк не хоче... все шукає чим би то ще "укусити"... це вже тягнеться пів року,і я не знаю що робити як примирити їх. Думаю може коли він піде перед шлюбом до сповіді, може тоді йому перейде, і він викине злість із серця.

Слава навіки, дорога Людмило, мабуть не просто так, Ви розпочали свій лист з того, чи ви є у церковному шлюбі. Думаю це першочергове питання, яке слід вирішити найближчим часом. Щодо питання відносин з Вашими рідними та чоловіком, то тут важливо є розуміти, що ніяка спадщина чи майно не має нас розділяти як сім'ю, тобто наші відносини мають бути вищими понад ці матеріальні питання. Більш важливіше, щоб у родині був мир та спокій. Наше духовне життя не має заключатися у сповіді тільки перед шлюбом чи якимись важливими подіями, сповідатися маємо набагато частіше, а ще частіше маємо молитися, ходити до церкви та приступати до Святого Причастя. Тоді маючи міцний фундамент для наших сімейних стосунків додати всі життєві випробування. Звісно ж сповідь - це чудова нагода для нас, щоб відпустити образу та думаю в цьому випадку визнати свою провину має кожен. 

Ні, передподружні науки є обов'язковими для уділення Святої Тайни Подружжя. Церковне право наголошує на тому, що кожен священик є зобов'язаний належно приготувати наречених до шлюбу.