Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри, у нашому житті ми можемо зауважити, що кожен із нас є в оточенні різних законів, різних правил та приписів, які регламентують наше соціальне та особисте життя. Інколи у нас може скластися враження, що ціле наше життя є оточене різними правилами, при порушенні яких можуть настати негативні для нас явища.

Кожен із нас тут присутніх має різний характер, має різні таланти, дані Богом, має різні можливості, а також різні погляди, тому для нашому суспільного життя повинен існувати фундамент, мусить існувати закон, який регламентує наше життя.

Сьогодні Христос звертається до нас із двома найбільшими заповідями, які мають на меті регламентувати наше життя. Сьогодні Христос говорить про заповіді любові. Із любові все зачалося і з любові все було створене. Коли роздумуємо над заповідями любові, то варто згадати Христа, який говорив до своїх учнів та апостолів, кажучи: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили одне одного, як я полюбив вас. Так і ви любіть один одного».

Звісно, що у житті ми любимо тих, хто нас любить, хто нам приємний, хто нам симпатичний, хто відповідає нам посмішкою, хто робить нам добрі справи. Але Христос вчить нас сьогодні любити кожного із нас, нашого ближнього.

Ціле наше життя — це є змагання, де ми намагаємось, де ми вчимося виконувати цю нелегку заповідь любові. Христос вчить нас, щоб ми не тільки словами любили свого ближнього, але і своїми ділами. Христос вчить нас, що ця заповідь повинна бути загальною, не виокремлюючи нікого, але для всіх — однаковою. І, найголовніше, — ця заповідь повинна бути безкорисливою.

Тому сьогодні я бажаю кожному із нас, щоб це змагання, яке ціле життя ми проходимо, було наповнене любов’ю, щоб ми ніколи не сумнівалися і не падали у відчай, але старались наповните наше життя любов’ю та Божими справами. Амінь!